Іммануїл Кант

Кант ніколи не покидав маленького прусського міста Кенігсберга. Він щодня робив ту саму прогулянку – сусіди звіряли за нею годинники. З цього абсолютно звичайного життя народилася найамбіційніша філософська система від часів Аристотеля.

Досягнення Канта – укласти мирну угоду в довгій війні між раціоналістами й емпіриками. Раціоналісти мали рацію щодо існування необхідного, універсального знання; емпірики мали рацію, що воно якось має включати досвід. Кантова відповідь: розум накладає на досвід власну структуру – простір, час, причинність, субстанцію. Ми не лише отримуємо світ; ми його конституюємо. Ми ніколи не можемо знати речей-у-собі, тільки речі такими, якими вони являються структурованому розумові.

Його етика так само радикальна. Мораль – не про наслідки чи почуття; мораль – про дії з обов’язку за принципами, які можна універсалізувати, – категоричним імперативом. Стався до кожної людини як до мети самої по собі, ніколи лише як до засобу.

Майже кожен філософ після Канта – або його спадкоємець, або супротивник. Часто й те, і те.