Едмунд Гуссерль

Гуссерль починав як математик і прийшов у філософію з питанням, звідки в арифметики її певність. З того питання виросла феноменологія: суворе вивчення свідомого досвіду зсередини – до будь-якої теорії чи науки. Його гасло, zu den Sachen selbst – до самих речей – було вимогою, щоб філософи описували, яким є досвід насправді, а не яким його роблять матеріалістичні чи психологічні теорії.

Його метод: узяти в дужки (epoché) всі припущення про те, чи речі дійсно існують «там назовні», і вдивлятися лише в те, як вони являються у свідомості. Свідомість завжди інтенціональна – вона завжди чогось, спрямована на об’єкт. Цю структуру, вірив він, можна описати з математичною точністю.

Гуссерль виховав Гайдеґґера як свого наступника і дожив до того, як той приєднався до нацистської партії й заборонив йому, єврейському професору-емериту, користуватися університетською бібліотекою. Він помер у 1938-му. Його неопубліковані рукописи налічують сорок тисяч сторінок. Феноменологія стала домінантним континентальним методом ХХ століття – Гайдеґґер, Сартр, Мерло-Понті, Бовуар, Левінас – усі вони в певному сенсі гуссерліанці.