Симона де Бовуар

Бовуар стала наймолодшою людиною, що склала французький agrégation з філософії (вона була другою; першість ледь-ледь віддали Сартрові, і члени журі згодом зізнавалися, що справжнім філософом із цих двох вважали саме її). Більшу частину життя вона відмовлялася називатися філософом – Сартр у їхній парі носив це звання, – а проте «Друга стать» (1949) є одним із найвпливовіших філософських творів ХХ століття.

Її аргумент, що застосовує екзистенціалістські категорії до жіночого життя, полягає в тому, що «жінка» – не біологічна сутність; це ситуація: соціальна позиція, історично сконструйована, у якій жінок зроблено Іншим щодо чоловічого Я. Народитися жіночої статі – це ще не значить бути жінкою; жінкою стають через тисячі культурних актів. Книга започаткувала другу хвилю фемінізму.

Її «Етика двозначності» (1947) – один із найясніших викладів екзистенціалістської етики, у багатьох сенсах суворіший за власні спроби Сартра. Її пізні мемуари та «Старість» (про старіння) – самі по собі шедеври.